«У нас же просто пиво в холодильнику» — з цієї фрази починається більшість розмов, які закінчуються донарахуванням. Власник кав’ярні щиро вважає, що акциз — то для барів із міцним алкоголем і коктейлями. Насправді роздрібний акциз стосується кожного, хто продає алкоголь у роздріб, і платити його треба щомісяця, окремою декларацією, з першого ж місяця продажу.
А коли справа доходить до розрахунку, майже всі рахують не за тією формулою. Розберемо і те, і те.
Хто платить — і чому ФОП з пивом теж
Акцизний податок узагалі — це податок на підакцизні товари: алкоголь, тютюн, пальне. Виробники й імпортери платять «великий» акциз. Заклад харчування — це роздрібний продавець, тож його стосується тільки роздрібний акциз.
Ставка — 5% (пп. 215.3.10 ПКУ). І ось ключове: норма визначає платника як суб’єкта господарювання роздрібної торгівлі, який реалізує підакцизні товари. Про систему оподаткування там не сказано нічого.
Отже, платять однаково:
- ФОП на єдиному податку, у якого в меню тільки пиво;
- заклад на загальній системі;
- ТОВ із повним баром.
Нагадаю окремо: ФОП на єдиному податку взагалі має право продавати лише пиво, сидр, пері (без додання спирту) та столові вина — це виняток із заборони пп. 291.5.1 ПКУ на торгівлю підакцизними товарами. Міцний алкоголь і коктейлі на ЄП не можна ні за яких умов. Але той дозволений виняток не звільняє від акцизу.
Ще одна деталь, яку пропускають: реєстрація платником акцизного податку — це окрема дія, за місцем розташування точки продажу. Вона не відбувається сама собою разом із реєстрацією ФОП, ліцензією на алкоголь чи реєстрацією ПРРО. Порядок для нового закладу: спочатку ліцензія на алкоголь, потім реєстрація платником акцизу за адресою точки, паралельно — ПРРО.
Формула: чому не «оборот × 5%»
Тут і ховається помилка, яку я бачу навіть у звітах, зроблених бухгалтерами. Здається очевидним: продали алкоголю на 50 000 — заплати 2 500. Ні.
База оподаткування визначена в пп. 214.1.4 ПКУ: це вартість реалізованих підакцизних товарів з урахуванням ПДВ, але без урахування самого акцизного податку.
Ціна, яку заплатив гість, акциз уже містить — він «сидить» усередині чека. Тому його треба вийняти з виручки, а не нарахувати зверху:
акциз = сума з чеків ÷ 105 × 5
Перевірка на одній пляшці: гість заплатив 210 грн. Акциз = 210 ÷ 105 × 5 = 10 грн. Наївне «210 × 5%» дало б 10,50 грн — тобто ви б заплатили зайве зі своєї кишені.
Приклад на реальних цифрах
Кав’ярня, ФОП 3 група, 5% єдиного податку, без ПДВ. Лютий 2026:
- пиво — 30 000 грн;
- столове вино — 20 000 грн;
- кава, десерти, кухня — 180 000 грн.
Рахуємо:
- База — тільки алкоголь: 30 000 + 20 000 = 50 000 грн. Кава й кухня в базу не входять.
- Акциз: 50 000 ÷ 105 × 5 = 2 380,95 грн.
І це на додачу до єдиного податку, який рахується від усього обороту 230 000 грн. Акциз — окремий податок, окрема декларація, окремий платіж. Він не входить у 5% єдиного і не зменшує його.
Порахуйте свій єдиний податок у калькуляторі — акциз до нього просто додається зверху.
Строки: до 20 подати, до 30 сплатити
- Декларація — щомісяця, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним (ст. 223 ПКУ).
- Сплата — протягом 10 календарних днів після граничного строку подання (ст. 222 ПКУ), тобто до 30 числа.
За лютий: подати до 20 березня, сплатити до 30 березня. І так щомісяця, поки в меню є алкоголь — навіть у місяць, коли алкоголю не продали жодної пляшки. Нульова декларація теж подається.
Важлива деталь про куди: податок сплачується за місцем здійснення реалізації підакцизних товарів — на рахунок відповідної територіальної громади, а не за місцем реєстрації ФОП. Якщо у вас дві точки в різних громадах, це два різні отримувачі. Дати перевіряйте в податковому календарі.
Скільки коштує забути
Сам штраф за декларацію невеликий — і саме тому небезпечний:
- неподання або несвоєчасне подання — 340 грн;
- повторно протягом року — 1 020 грн (ст. 120 ПКУ).
Дорого коштує не штраф, а те, що тягнеться слідом. Несплачений податок нікуди не зникає, на нього набігає пеня. А головне — під час перевірки факт «продаємо алкоголь, але з акцизу не звітуємо» одразу тягне питання й до ліцензії, і до обліку товару. Продаж алкоголю без чинної ліцензії — це вже 200% вартості реалізованого, але не менше 25 941 грн (3 мінімальні зарплати при МЗП 8 647 грн).
Три помилки, які я бачу найчастіше
1. «Ми на єдиному, нам акциз не треба». Треба. Система оподаткування не має значення — має значення факт роздрібного продажу підакцизного товару.
2. Рахують 5% зверху обороту. Правильно — виймати з виручки за формулою ÷ 105 × 5. На 50 000 грн різниця 119,05 грн на місяць; на річному обороті бару вона стає помітною.
3. Усе меню пробивають однією позицією «послуга». Тоді базу акцизу неможливо виокремити, і на перевірці ви не доведете суму в декларації. Алкоголь у ПРРО має бути окремими позиціями — це не питання зручності каси, а питання того, чи зможете ви обґрунтувати цифру.
Що далі
Тут я свідомо зупиняюсь на тому, що ви винні державі й коли. Заповнення самої акцизної декларації — розділ «Д» і Додаток 5 на реальному бланку, — а також повний пакет документів на закупівлю алкоголю в ліцензованого оптовика (договір, рахунок, видаткова, ТТН № 1-ТН) і налаштування номенклатури ПРРО з кодами УКТ ЗЕД я розбираю покроково в курсі «Своє кафе з нуля».
Якщо ви вже продаєте алкоголь і декларацію жодного разу не подавали — не тягніть до перевірки. Ситуація виправляється, але чим довше вона триває, тим дорожче коштує.